Lyrics
[Intro]
Що не день, то попоєбінь, от халепа,
Життя – мов пір’їнка, ледь помітна крапля.
Дощ січе, неначе в лютій битві,
Вітер свище, в хаосі молитви.
[Verse1]
Що не день – то новий бій, нова зрада,
Життя – швидкоплинна мить, лише нагорода?
Крізь пелену дощу, крізь бурю болю,
Шукаю сенс, гублюсь у цьому роздолі.
Світ навкруги – театр абсурду й сміху,
А я – маріонетка в руках лихого лиху.
Здається, що все втрачено, нема пуття,
Але в глибині душі ще жевріє життя.
[Pre-Chorus]
Х*лі робити? Питання без відповіді,
В багнюці сумнівів тону в безвиході.
Ця осінь, як відьма, шепче закляття,
Надсилає випробування, наче прокляття.
[Chorus]
Що не день, то поєбінь, безперервно,
Життя – наче скло, розбивається гнівно.
Дощ ебашить немов у бійці шаленій,
Вітер виє у бардаку вселеннім.
Х*лі робити, я не знаю, брате,
Тільки вперед дивлюся, крізь ґрати.
[Verse2]
Цієї осені піздатої, нещадної,
Вона кидає нам виклики безжально.
Кожен день – як іспит на міцність духу,
Вижити, не зламатись – ось справжнє мухо.
У вирі подій, у хаосі буденності,
Зберегти себе – це справжня цінність.
Шукати світло у темряві, надію в відчаї,
Не дати згаснути вогню, що в серці палає.
[Chorus]
Що не день, то поєбінь, безперервно,
Життя – наче скло, розбивається гнівно.
Дощ ебашить немов у бійці шаленій,
Вітер виє у бардаку вселеннім.
Х*лі робити, я не знаю, брате,
Тільки вперед дивлюся, крізь ґрати.
[Bridge]
Та навіть у цій пізді, цій сраці,
Є промінь сонця, є місце для праці.
Не здамося, не скоримося долі,
Знайдемо вихід з цієї чорної штольні.
[Chorus]
Що не день, то поєбінь, безперервно,
Життя – наче скло, розбивається гнівно.
Дощ ебашить немов у бійці шаленій,
Вітер виє у бардаку вселеннім.
Х*лі робити, я не знаю, брате,
Тільки вперед дивлюся, крізь ґрати.
[Outro]
Виклики на життя, знову і знову,
А ми йдемо вперед, крізь бурю й розмову.
Дивлюся вперед, не зважаючи на біль,
Бо в серці горить вогонь, і я – вільний, повір.
