Десять дюймів неба

Куплет 1: Мій світ обмежений рамкою дисплея, Я бачу зверху, як дихає земля твоя і моя. На моїх плечах «мультикам» — плями і тіні, Ми розчиняємось в посадках, у сірій піні. Пальці на стіках, звичний рух до упору, Я веду свого птаха крізь вітер і вгору. Там, на екрані, все здається макетом, Поки реальність не влучить прямо під серце ракетом. Приспів: А в пілота душа — теж у стилі «мультикам», Вона ховається в пікселях, українця там. Між сигналом зв’язку і шумом завад, Ми ведемо цей танець, де немає назад. Очі печуть від безсонних годин, У небі — мій дрон, а в бліндажі — я один. Лиш вірний мій пульт і молитва німа, Щоб птах повернувся, де чекає пітьма. Куплет 2: Я бачу смерть у високій роздільній здатності, Без зайвих звуків, без зайвої жалісності. Хтось каже: «Це гра», але пульс б’є у скроні, Коли «камікадзе» стискаю в долоні. Мій камуфляж пахне полином і літієм, Ми стали свідками, ми стали подіями. Я знаю кожен корінь у цій лісосмузі, Там, де вчора в «зеленці» лишилися друзі. Бридж: Антени витягнуті, ніби руки до неба, Нам більше від світу нічого не треба. Тільки чистий ефір і стійкий телесигнал, Щоб виграти час, щоб не бачити фінал. Але вночі, коли гаснуть усі монітори, В очах мерехтять ті ж самі узори... Мультикам душі. Приспів: А в пілота душа — теж у стилі «мультикам», Вона ховається в пікселях, українця там. Між сигналом зв’язку і шумом завад, Ми ведемо цей танець, де немає назад. Очі печуть від безсонних годин, У небі — мій дрон, а в бліндажі — я один. Фінал: Заміню батарею, протру об'єктив, Ще один виліт... ще один мотив. Мій мультикам злився із тінню від крил. Лети, мій брате... поки вистачить сил.