Наш маленький живий сюжет

Аня сміється — і день стає світлішим, Навіть якщо дощ за вікном, все здається легшим. Ярік жартує — трохи дуркує, але щиро, І сміх між нами ллється, як річка м’яко й тихо. Олька каже: «Я хочу їсти», І ми разом: «Ще трохи терпіння, друзі». Тут немає сцен для гучних ролей, Лише прості моменти, що гріють душу мою. Вони — як сонце в будні і вночі, Світ стає простішим поряд з ними. Трохи хаосу, трохи сміху без меж, Це наш маленький, живий сюжет. Аня тримає спокій у будь-який день, Ярік додає драйву, але без зайвих сцен. Олька Нетакушкіна — маленька королева обіду, Її енергія робить день яскравішим, без сумніву. Ми не шукаємо ідеальних кадрів, Лише сміх, погляди, теплі слова. І навіть якщо день пройшов буденно, Ці моменти роблять його справжнім, живим. Вони — як сонце в будні і вночі, Світ стає простішим поряд з ними. Трохи хаосу, трохи сміху без меж, Це наш маленький, живий сюжет. Якщо завтра буде дощ і сумні думки, Я згадаю ці дні — і серце тепліє. Бо справжнє щастя — не у великих речах, А в тих, з ким добре мовчати й сміятись одночасно. Аня, Ярік, Олька — наш тихий рай, Без пафосу, просто ми і теплий вайб. І якщо світ стає важким, мені все одно, Бо вони поруч — і цього досить. Якщо хочеш, можу зробити ще більш ліричну, ніжну версію, де трохи менше гумору і більше атмосфери “тихої дружби й моментів разом” 🌙