Біле світло

[Intro] Біле світло в кімнаті згасає, Тиша стіни ламає поволі. Сонце знову мене оминає, Залишаючи тіні на колі. [Verse1] Намалюю на полотні, Хоч зовсім і не вмію. Твої риси в німому сні, Де я досі тобою хворію. Найкращий твій портрет, Незграбні мазки на папері, Наче старий етикет, Що зачиняє за нами двері. І пришлю тобі в конверті, Як останнє прощальне «пробач». [Pre-Chorus] Напишу на куточку, Дрібним, незграбним рядком, Що не маю ні краплі суму, Що стала життям моїм сном. Не шкодую про втрачені дні, Не чекаю під вікнами знову, Залишивши всі ці вогні, Я обираю холодну розмову. [Chorus] А пам'ятаєш, я говорив «поки»? Тебе мільйони разів, наче в сні. Але час не лікує рани, глибокі, Як ці фарби на сивім полотні. Я підвищую градус у вечірній тиші, Спустошу склянку до самого дна, І ляжу надовго, щоб бути лиш тихіше, Де скінчилась навіки весна. [Verse2] Лінії криві та чужі, Спроба впіймати твій погляд. Ми з тобою на цій межі, Де не рятує жоден спогад. Я виводжу губи і ніс, Але виходить лише порожнеча. Кожен мій дотик — це ніж, Що розрізає спокійний вечір. Тихо вкладаю в лист, Свій останній незграбний жест. [Chorus] А пам'ятаєш, я говорив «поки»? Тебе мільйони разів, наче в сні. Але час не лікує рани, глибокі, Як ці фарби на сивім полотні. Я підвищую градус у вечірній тиші, Спустошу склянку до самого дна, І ляжу надовго, щоб бути лиш тихіше, Де скінчилась навіки весна. [Bridge] Стіни стискаються в обіймах ночі, Фото на стіні вже давно пожовкло. Я заплющую втомлені очі, Щоб серце не відчувало, як змокло. В алкоголі тонуть всі наші фрази, Все, що не встигли, все, що не змогли. Ми розбилися, наче кришталеві вази, Що колись у любові цвіли. [Chorus] А пам'ятаєш, я говорив «поки»? Тебе мільйони разів, наче в сні. Але час не лікує рани, глибокі, Як ці фарби на сивім полотні. Я підвищую градус у вечірній тиші, Спустошу склянку до самого дна, І ляжу надовго, щоб бути лиш тихіше, Де скінчилась навіки весна. [Outro] Конверт відправлений в нікуди, Твій портрет зникне в темряві снів. Залишаться лише наші сліди, Серед сотень забутих слів. Ляжу надовго. Назавжди.