Atl - ящик

⸻ У чорному-чорному місті, в країні, якої нема (Нема), На вулиці Загробній — дім, припустимо, тридцять шість (Шість). У чорному-чорному вирі секційок і жерсті Є правда незручна, але треба її з’їсти. З-під червоного кута, на тлі червоного килима У бабки розум відібравши, пильно дивиться бичаче око. І воно віщає мені, що завтра буде краще, ніж учора, Знов віщає мені, що завтра буде краще, ніж учора (Учора). Нам покажуть новий снафф — у ньому добрий космонавт Дітям роздає цукерки і розвозить по домах. Твій батя з цим у резонанс, по наївності сердечній, Впадає в первісний транс під зіркою п’ятикутною. Тут агент, там агент, тут агент, там агент, Над вільною вітчизною розпилює реагент. Тут агент, там агент, тут агент, там агент — Над вільною вітчизною ми їх тримаєм у кулаці. Глянув телек на тошак, вкинувши віру в общак, У відбитті кінескопа бачу кісточки в мішках. Нас з екрана заклинала балакаюча башка: «Все нормально, все ништяк, все нормально, все ништяк». Глянув телек на тошак, вкинувши віру в общак, У відбитті кінескопа бачу кісточки в мішках. Нас з екрана заклинала балакаюча башка: «Все нормально, все ништяк, все нормально, все ништяк» (Ништяк). Все йде за планом — лик блаженний натягни, Дух святий усіх нас благословляє по ТВ. Спрямуйте на екран долоню лівої руки — Я чую голос предків, кінескоп не підведи. Нас торкнулась божа длань — і ми, звісно, одразу в рай. Я мозком відчував черв’я, і він там щось промиває. З утроби — одразу в рай, десь у проміжках між… Правду-матку споглядай, приймай, не заперечуй. Усі ці спотворювачі реальності й думок — У них новинні зведення з іншого виміру. І ультра-ультратонкий опромінювач населення Обіцяв мені, що завтра буде краще, ніж учора. Треба просто потерпіти, просто-просто потерпіти, І всі ми вирушимо в рай, всі ми вирушимо в рай. Просто-просто потерпіти, треба просто потерпіти, Та ми охуїємо вкрай, удобрюючи земну твердь. Глянув телек на тошак, вкинувши віру в общак, У відбитті кінескопа бачу кісточки в мішках. Нас з екрана заклинала балакаюча башка: «Все нормально, все ништяк, все нормально, все ништяк». Глянув телек на тошак, вкинувши віру в общак, У відбитті кінескопа бачу кісточки в мішках. Нас з екрана заклинала балакаюча башка: «Все нормально, все ништяк, все нормально, все ништяк». Як у пакеті труп — лежить у пакеті пульт, Він тягнеться до твоєї руки, мов щупальця — аж моторошно. Я чую білий шум, якийсь білий шум, Мені чорний ящик шепоче: «Увімкни мене, прошу». Як у пакеті труп — лежить у пакеті пульт, Він тягнеться до твоєї руки, мов щупальця — аж моторошно. Я чую білий шум, якийсь білий шум, Мені чорний ящик шепоче: «Увімкни мене, прошу».