Гіркота Келиха

[Intro] Тиша ночі обіймає плечі, Зорі гаснуть, мов останні свічі. В келиху гіркота збирає тіні, Я знову тут, у цій німій долині. [Verse1] Піднімаю склянку в тиші ночі — Ця самота, мов темнота, стискає груди. Десь у вікні чужому світло ло́вче, І я питаю долю, чом так було і як ще буде. Блукав дорогами, де правди мало, Де вітер брехав, і кожен крок — як крик у серці, що пропало. Але іду вперед, хоч сили зникли, Та пам’ять грізно шепче, що я живий, хоч дні були засіклі. Крізь холод літ і крізь тумани ночі, Я знов шукаю те, що бачать тільки очі. [Pre-Chorus] Все, що будував, стає лише димом, Все, що мав, лишається незримим. Я рахую шрами на стінах кімнати, Тут так легко втратити і нічого не знати. Час тече рікою, що не має броду, Я шукаю віру, я шукаю свободу. [Chorus] П’ю за тих, хто поруч був, та не залишився. За мрії, що горіли, та вже попелом стелилися. За правду, що болить, але тримає в світі. П’ю за те, що серце б’ється, навіть коли хоче вийти. П’ю за те, що ще стою, не впавши на коліна. За біль, за сміх, за більший гріх — за кожну рану, що не згине. [Verse2] Пам’ятаю ранки, де ти сміялась — І ця усмішка, мов іскра в темряві, у душі зосталась. А потім тінь упала між словами, І ми стали чужими, вкритими старими снами. Кожна мить тепер — як гостра лезо в спину, Я намагаюсь відпустити, та не можу, не покину. Ми розминулись у лабіринтах долі, Залишивши лише спогади в цій вічній ролі. Я все ще чую відлуння твого кроку, Хоча навколо лиш зима, така глибока і висока. [Chorus] П’ю за тих, хто поруч був, та не залишився. За мрії, що горіли, та вже попелом стелилися. За правду, що болить, але тримає в світі. П’ю за те, що серце б’ється, навіть коли хоче вийти. П’ю за те, що ще стою, не впавши на коліна. За біль, за сміх, за більший гріх — за кожну рану, що не згине. [Bridge] Хай келих пустий, але совість чиста, Навіть якщо дорога до пекла, а не до міста. Я не прошу прощення, я просто існую, Цю пісню самотності для себе друкую. В кожній краплі — правда, в кожному вдиху — вогонь, Я не боюся більше торкатися холодних долонь. [Chorus] П’ю за тих, хто поруч був, та не залишився. За мрії, що горіли, та вже попелом стелилися. За правду, що болить, але тримає в світі. П’ю за те, що серце б’ється, навіть коли хоче вийти. П’ю за те, що ще стою, не впавши на коліна. За біль, за сміх, за більший гріх — за кожну рану, що не згине. [Outro] Ніч минає, світло знов сліпуче. Сонце встає, хоч і таке колюче. Я ще тут, я ще дихаю в цій тиші, Поки рани на серці мовчать, мов найперші вірші.