Очі що не сплять (Ko

Куплет 1: У рюкзаку — запасні батареї й печаль, Мій «Мавік» злітає, прошиваючи даль. Пошарпаний корпус, на ньому — мій «мультикам», Я вірю його електронним очам і рукам. Пропелери ріжуть повітря, немов тихий крик, Я до цієї напруги за роки вже звик. Над «нулем», над посадкою, де чатує русня, Ми шукаємо цілі серед білого дня. Приспів: А в пілота душа — як картинка в 4К, Де кожна помилка — фатальна й важка. Мій вірний «Мавік» висить над самим пеклом, Де повітря стає від металу запеклим. Ми бачимо те, що не бачать боги, Як платять за землю нашу вороги. Душа в мультикамі, а серце — в польоті, Ми гинемо й оживаємо в кожній роботі. Куплет 2: Скид заряджений. Камера дивиться вниз. Там, у брудних окопах, ворожий карниз. Русня заривається в землю, немов хробаки, Але ми зверху бачимо всі їхні кроки й кути. Вітер зносить, сигнал починає «пливти», Тисну «спорт-режим», щоб встигнути й долетіти. Кожен кадр на планшеті — це чиєсь життя, Тут немає назад, тут нема каяття. Бридж: «Посадка батареї» — блимає червоним, Повертайся, малий, крізь вогонь і райони. РЕБ тисне в груди, ефір розриває навпіл, Ти — мій єдиний свідок серед цих обстрілів і попелу. Якщо ти не повернешся — я втрачу зір, В цьому світі, де панує залізо і звір. Приспів: А в пілота душа — як картинка в 4К, Де кожна помилка — фатальна й важка. Мій вірний «Мавік» висить над самим пеклом, Де повітря стає від металу запеклим. Ми бачимо те, що не бачать боги, Як платять за землю нашу вороги. Фінал: Зловив його в руку. Завмерли гвинти. Ми знову живі. Нам знову іти. Мій «мультикам» пахне горілим і небом... Це все, що для щастя сьогодні нам треба. Спи, мій пташе. Завтра знову... на полювання.