Фото не очень

[Intro] Фартовий… так кажуть, напевно Біди обходили, як тінь, мене Можливо, доля так вирішила А може, просто щастя мить зловила. [Verse1] Кулі свистіли, та ми живі, По дотичній лише торкались, як дим. І молодий, і вже трохи старий, На фото тільки щасливий такий. Двір в бетоні, зима на підошві, Життя здавалось тоді нам грою. Все по справедливості я чекав, А доля тихо мене вела. [Pre-Chorus] Хтось пішов, став тільки тінню, У снах приходить, мов давнє видіння. Під шепіт спогадів, тихенький стогін, Все рідше згадую їх в ранковий промінь. Ми разом сміялись, разом мовчали, Тепер їх імена ледь чутно шептали. [Chorus] Я піднімаю склянку за тих, хто пішов, За тих, кого не повернути, але хто в серці знайшов Свій будинок, своє тихе місце, свій куточок в мені, Їх пам'ять гріє в холодні дні. [Verse2] Час не лікує, лише притуплює біль, В минуле дивишся, як у калейдоскоп днів. Ми будували плани, мріяли про майбутнє, А доля внесла свої корективи, дуже скрутне. Сміх змінився на тиху печаль, За тих, хто пішов в далеку даль. Вони дивляться з небесних висот, І знають, що їх ніхто не забуде, ось. [Chorus] Я піднімаю склянку за тих, хто пішов, За тих, кого не повернути, але хто в серці знайшов Свій будинок, своє тихе місце, свій куточок в мені, Їх пам'ять гріє в холодні дні. [Bridge] Склянка дзвенить, як відлуння минулих днів, В їх честь запалю вогонь серед тіней. Нехай спочивають з миром, де б вони не були, В наших серцях вони вічно живі. Пам'ятаємо їх усмішки, їх погляди ясні, Вони завжди залишаться частиною моєї сім'ї. [Chorus] Я піднімаю склянку за тих, хто пішов, За тих, кого не повернути, але хто в серці знайшов Свій будинок, своє тихе місце, свій куточок в мені, Їх пам'ять гріє в холодні дні. [Outro] Фартовий… чи просто так судилось, Жити далі, поки серце ще б'ється, не зупинилось. За тих, хто пішов… ми пам'ятаємо. І вічно любимо…