Не одразу але назавжди

Ми просто були серед чужих людей, Університет, звичайний день. Погляд затримався трохи довше, Наче світ на мить став тихішим. Без слів, без планів, без питань, Ніби нічого — і водночас все. Тоді ще рано було для «разом», Але серце вже знало тебе. І хай між нами був цілий рік, Де кожен жив своїм життям, Все, що не сталося тоді, Просто чекало На правильний час. Ми не одразу — Але по-справжньому. Не з першого разу — Та саме тому. Я вибираю тебе У радості й складнощах. Люблю нашу любов — хочу її назавжди таку . Коли ми зустрілись уже без страху, Без зайвих ролей і гучних слів, Все стало простим і таким правильним, Ніби світ нас нарешті з’єднав. Про тебе говорили різне, Та я бачила лише одне: Як ти бережеш мої почуття І не раниш навіть у тиші. Ми вчились чути одне одного, Не тікати, не закриватись. Знаходити шлях одне до одного Навіть тоді, коли важко мовчати. Ми не одразу — Але по-справжньому. Не з першого разу — Та саме тому. Я не боюсь йти далі, Бо знаю напевно: Якщо це «разом» — То надовго й всерйоз. Карпати. Дорога. Ми тільки удвох. І думка проста: «Я хочу з ним все». Швидкість і страх — І замість паніки Лише: «Скажи, що з тобою все добре». Вечори на природі, готувати разом, Твої сюрпризи без причин. І кожне шосте — квіти без слів, Різні, але завжди про нас двох. Ми не одразу — Але назавжди. Через паузи, кроки і «не тоді». І тепер у цієї історії Є свій день, свій сенс і «так». Ми не очікували — Але отримали більше, знайшли своє.